Малабарський регіон в Мангалорі розташований недалеко від західного узбережжя Індії, де виконується особливий процес мусонів.

Колір, розмір, форма, а також їх аромат та смак – це результат особливої обробки. У давнину кава з Індії потрапляла до Європи в трюмах парусних кораблів. Проходило близько 4-6 місяців, поки корабель огинав Мис Доброї Надії і нарешті потрапляв до місця призначення. Під час подорожі зерна зберігались нижче рівня води в умовах підвищеної вологості, і зерно поглинало додаткову вологу. Коли нарешті кава потрапляла до Європи, її колір з яскраво-зеленого змінювався на блідо-жовтий і зникала первинна кислотність свіжого врожаю. Пізніше цей метод «мусонної» обробки стали систематично застосовувати в Індії, щоб відновити саме той відомий смак, який кава мала під час її історичних подорожей до Європейських портів.

Під час «мусонної» обробки зерно розкладають шарами товщиною 10-15 см під накриттями на бетонній або цегляній підлозі, де воно піддається впливу вологих вітрів. На Західному узбережжі Індії сезон південно-західних мусонних вітрів з Аравійського моря триває від червня по вересень.

Спочатку під їх вплив попадає вищий сорт Арабіки Черрі АБ, що попередньо вже оброблений сухим методом. Щоб вирівняти ступінь насиченості зерен вологою, їх часто перемішують, а потім складають навалом у мішках. Наприкінці цього дощового сезону каву знову сортують та перевозять у мішках у більш сухий регіон, де вона зберігається далі. Протягом 12-16 тижнів зерна поглинають  так багато вологи, що майже вдвічі збільшуються у розмірі та набувать специфічного окрасу: від блідо-золотавого до світло-зеленого. Результатом цієї обробки є особливий, унікальний смак.